 |
Електронні книги в Інтeрнет-супермаркеті TНT-43 |
Біографія
Народився 4 січня 1963 року в Києві, усе життя прожив на Подолі. Учився охоче і настільки добре, наскільки міг. Але не заради того, щоб одержати по закінченні школи "золоту медаль", а по закінченні інституту - диплом "з відзнакою": просто подобалося і подобається дотепер пізнавати щось нове. Про майбутню письменницьку долю здогадувався із дитинства, проте, вирішив обов'язково одержати вищу технічну освіту, оскільки вважав, що справжній чоловік має розумітися на техніці. Тому в 1980-86 рр. вивчився в Київському політехнічному інституті (тепер - Національний технічний університет України "КПІ") на інженера-металурга. І хоч тепер багато запитують: "Навіщо було витрачати шість років у политехніці?!" - ніколи про вибір не шкодував. Та й навіщо шкодувати, якщо тут, на рідному інженерно-фізичному факультеті зустрів "українську дочку узбецького народу", улюблену дружиноньку Оленоньку, що народила таку гарну доньку Людоньку! По закінченні навчання чесно намагався зробити наукову кар'єру. 3 роки чесно відпрацював в ДКТБ славетного Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона, ще 7 років - у лабораторії високотемпературного паяння ІЕЗ ім. Є.О.Патона. Але коли завлаб зрештою "поставив у чергу" на захист кандидатської дисертації, рідна Україна різко перестала відчувати потребу в наукових розробках в галузі паяння, і лабораторія була ліквідована. У 1996-97 рр. працював у науково-виробничій фірмі за тим самим фахом - однак фірма збанкрутувала. Протягом перших років незалежності України заради забезпечення існування родини в неробочий (а частково - також у робочий) час займався "халтурами", зокрема:Щоправда, через це тепер деякі маститі письменники не вітаються, вважаючи "торгашем", проте на подібні "виверти" не слід звертати уваги - адже родина вижила, і це головне!
* * *
Увесь цей час і за будь-яких обставин ніколи не забував про свою мрію - стати письменником-фантастом. Написавши найперше оповідання ще в 12 років, серйозно взявся за літературну працю в 1984 р. Цілу "п'ятирічку" надсилав короткі оповідання в московські журнали "Техника - молодежи" і "Вокруг света", відкіля отримував коротенькі відписки в стилі: "Вам ще вчитися і вчитися..." Тільки в 1989 р. після переорієнтації на рідні простори пішли перші газетні публікації. З тих самих пір став членом київських клубів любителів фантастики "Перевал", пізніше - "Зоряний шлях", де він був одним з батьків-засновників. З 1994 р. ввійшов до літературно-інтелектуального клубу "Русское собрание", у 1996 р. став одним зі співзасновників центру "Свобода слова", якийсь час очолював секретаріат Центру. Нарешті, у 2000 р. став головним батьком-засновником КЛФ "Чумацький шлях", названого так у пам'ять про київський конвент фантастів (див. нижче). Таким чином, у другій половині 90-х уже був відомий у вузьких літературних колах як молодий "письменник без книжки", хоча і з численними газетно-журнальними публікаціями. Під час участі в київському фенконі "Чумацький шлях-92" відчув інтерес до себе російських видавців. По закінченні конвенту справді одержав пропозицію на видання книги (роман і 4 повісті) у петербурзькому видавництві "Северо-Запад". Щоправда, проект успіхом не увінчався: рукопис "нульової" книги згорів разом з видавництвом і пітерським Будинком письменників восени 1993 р. Очевидно, перша авторська книга все-таки мала вийти в Україні - і це дійсно сталося 1996 р. З романом "До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять" у 1997 р. був прийнятий до лав Національної Спілки письменників України, причому в один етап замість традиційних трьох. У 1997-98 рр. виходять дві "московські" книжки (у співавторстві з Олегом Авраменком), потім друкуються ще кілька книжок і збірок в Україні та Росії. Далі були перемоги у всеукраїнському літконкурсі "Золотий Бабай" і міжнародна літературна премія ім. Олеся Гончара... у вигляді фірмового холодильника.* * *
Але порожнім холодильником ситий не будеш. До нього треба ще продуктів наносити, їжа купується за гроші, а велику кількість бабла справді творчою літературною працею не заробиш. Тому коли після банкрутства науково-виробничої фірми в 1997 р. одержав пропозицію піти в журналістику, з радістю погодився на це. У 1997-98 рр. працював редактором відділу в газеті "Селянська спiлка", був звільнений разом з іншими після загального страйку творчих працівників - а що, треба було терпіти 2-місячну невиплату зарплатні?! Далі улаштувався фахівцем із зв'язків зі ЗМІ в Союз орендарів і підприємців України. З жовтня 1998 р. запрошений на посаду прес-секретаря Міністерства вугільної промисловості України, з 2000 р. у зв'язку з ліквідацією останнього став головним спеціалістом PR-підрозділу Міністерства палива та енергетики України. Серед службовців ходять вперті чутки, начебто Мінвуглепром є "найважчим" відомством, і хто утримався там, тому вже нічого не страшно - пройде скрізь. Змушений констатувати, що так воно і є... У серпні 2001 р. повернувся у велику журналістику власним кореспондентом по Києву всеукраїнської газети "Голос Донбасса". Хоча, за великим рахунком, навіть у найважчий і найнапруженіший період роботи в міністерстві остаточно з журналістикою не поривав, продовжуючи "халтурити" позаштатним кореспондентом відразу в декількох центральних ЗМІ та галузевих виданнях паливно-енергетичного комплексу. З весни 2001 р. поступово встановилися тісні контакти з відділом "Тема" журналу "ПiК" ("Полiтика i культура"). Через рік з невеликим після знайомства очолив відділ "Стиль" цього журналу - дотепер тут працюється просто відмінно! І зрозуміло, по ночах не припиняється робота над новими літературними творами...* * *
Улюблені напої - міцна солодка чорна кава, солодке червоне вино і свіже холодне молоко (зрозуміло, біле - іншого не буває). Улюблене визначення письменницької праці: "Прозаїк пише дупою" - в розумінні, має бути посидющим і цілеспрямованим. Улюблене визначення якості письменницької праці: "И нож в него! Но счастлив он висеть на острие, зарезанный за то, что был опасен!" (Володимир Висоцький) Улюблене визначення журналістської праці: "Жив ты или помер, главное - чтоб в номер материал успел ты передать. И чтоб, между прочим, был фитиль всем прочим, а на остальное - наплевать!.." (Костянтин Симонов) Власний критерій оцінки якості журналістської праці: "Коли тебе назвали сволотою - отже, ти почав працювати добре! Якщо пристрелили з-за рогу - отже, спрацював просто чудово!" Життєве кредо: "З Богом! ..".
дизайн & програмування ІНВП "ТНТ-43"